###Маркевич: Є цікаві пропозиції з Кореї, ОАЕ, Японії, навіть Німеччини ###
Мирон Маркевич про своє майбутнє та про те, як проводить час без роботи.
- Мироне Богдановичу, ви завжди із задоволенням, наскільки я знаю, використовуєте першу–ліпшу нагоду приїхати у Луцьк.
- Так, я вважаю, що це моя друга мала батьківщина після Львівщини. Майже 10 років, щоправда, із невеликою перервою, віддав Волині. Тут грав у складі луцького "Торпедо", яке виступало у першій лізі, тут двічі очолював "Волинь". У місті й області у мене чимало близьких друзів серед колишніх футболістів, тренерів, спортивних функціонерів.
- Із ким найчастіше спілкуєтеся?
- Станіславом Рупчевим, Володимиром Байсаровичем, Анатолієм Войнаровським, Віталієм Кварцяним...- З останнім, до речі, ми тривалий час разом працювали. Зараз частенько зідзвонюємося із Віталієм Володимировичем, обмінюємося враженнями, радимося з різних професійних питань, цікавлюся станом його здоров'я після складної операції на серці.
- А у Львові чим займаєтесь?
- Кожен день заповнений, як робочий. Зранку - пробіжки, зарядка. Потім їду у Винники, що неподалік Львова, де у мене є своя футбольна школа, фундамент якої заклав ще мій батько. Тут навчається 120 хлопчиків шести вікових категорій.
- Серед них є і з Волині?
- На жаль, поки що немає. Це пов'язано з тим, що у Винниках відсутній гуртожиток, де б діти могли проживати, тому тут займаються лише хлопчики із навколишніх сіл і ті, які доїжджають на тренування зі Львова. Хочу сказати, що наша школа - особлива.
Тренери не акцентують уваги на фізичній підготовці, адже дітям 6- 8- 10 років. Вони не бігають виснажливі кроси, не возять один одного на плечах - "баранах". Вони вчаться азам футболу, відточують власну техніку. Тренери не сварять їх за те, що вони зловживають індивідуальною обводкою. А ще під час змагань, турнірів ми ніколи не ставимо завдання виключно перемагати. Ми тільки готуємо хлопчиків до командної гри.
- Після серйозної операції із заміни кульшового суглоба на штучний ви й самі, я знаю, не втрачаєте можливості побігати у футбол, проблем зі здоров'ям немає?
- Слава Богу, усе гаразд. Годину кросу бігаю щодня. Як працював у "Металісті", старався і сам брати участь у "двосторонках", коли грав основний склад. Як бачите, намагаюся підтримувати фізичну форму.
- Ви зараз перебуваєте у статусі безробітного. Телефонують до вас, запрошують на тренерську посаду?
- Не вважайте за нескромність, але дзвінків дуже багато. Відразу скажу про ті, що з Росії. Телефонували із кількох клубів, цікавилися, були пропозиції. Їх, ви самі розумієте, із погляду на сьогоднішню політичну ситуацію, я навіть не розглядаю. Є цікаві пропозиції з Кореї, Об'єднаних Арабських Еміратів, Японії, навіть Німеччини...-
- А з українських клубів? Зокрема, ходить багато чуток, що ви можете очолити київське "Динамо".
- Відразу хочу спростувати балачки про мої перемовини зі столичним клубом. Жодних домовленостей між мною і київським "Динамо" на сьогоднішній день немає. Є запрошення з деяких інших команд.
- А з луцької "Волині"?
- По–перше, у команди є хороший тренер, справжній професіонал із досвідом і харизмою. Якби не було у Луцьку Віталія Кварцяного, то таку пропозицію можна було б розглянути, але за умови, що клуб ставить перед собою мету - золоті медалі у прем'єр–лізі чемпіонату України і участь у розіграші Кубка Ліги чемпіонів (посміхається).
- Мироне Богдановичу, я не сумніваюся, що ви уважно стежите за національним чемпіонатом у прем'єр–лізі. На вашу думку, яка причина останніх невдач луцької "Волині"?
- Найвичерпнішу відповідь на це запитання вам може дати штаб клубу, який найглибше обізнаний з проблемами колективу. Мабуть, позначається відсутність на тренерському містку Віталія Кварцяного. Він добре знає, як підняти бойовий дух гравців. Цілком ймовірно, що деякі футболісти, особливо "літні", підсіли фізично, втрачена спортивна мотивація. У цілому "Волинь" мені подобається - атлетична, з характером. Варто тільки більше довіряти молодим місцевим вихованцям, а не зосереджувати увагу на легіонерах. Край цей завжди славився футбольними талантами.
